Настрій — така дивна річ, яку швидко можна втратити й довго шукати. З вами таке траплялося? Роксана Єнджиська-Врубель знайшла одного «персонажу», якому б не завадило існування бюро «Потеряного настрою». Світова мережа «Собача будка» (що на зразок людського інтелекту) розвівається різними постами про найкращих років життя, про його неповторність і особливість, а за склом вікна ллється дощ. Як тут не звити про свою самоті? Саме цим і працював Собакевич. У такі «плазсові» дні, не тільки в книгах, на допомогу мають прийти справжні друзі. Всі свої проблеми Іполит забув, що має кілька більше, ніж світлини та сонце за вікном. Він друга, який не дасть нудьгувати й занурюватися в депресію з головою. Коли ми починаємо вірити в чудеса? Так, ви маєте рацію, на Різдво. До Іполіта й Кіціана прийшов несподіваний гість. Чи варто нам знати, який вигляд мав, що із собою приніс, що говорив? Мені здається, що ні. Адже головне, що він прийшов, що з ним можна поспівати колядки, повечеряти та поговорити про все на світі... «Мажа, що я хочу мати мрію» — не далекоглядна перспектива. Коли відбувається одна, обов'язково мрійте далі, то можна залишитися небажаним, як наш Іпаліт Собакевич!